Протягом десятиліть нейробіологи та філософи обговорювали провокаційне питання: чи може свідомість існувати незалежно від тіла та фізичного світу? Цей уявний експеримент «мозок у колбі» ставить під сумнів наше фундаментальне розуміння того, як виникає досвід. Основна ідея проста: якби мозок залишився в лабораторних умовах, відключений від сенсорних і моторних стимулів, чи відчув би він щось?
Проблема суб’єктивного досвіду
Ці дебати — не просто академічна вправа. Це стосується самої суті того, як ми визначаємо свідомість: не просто як набір нейронних імпульсів, а як суб’єктивний, внутрішній досвід буття. Наше теперішнє розуміння ґрунтується на взаємодії між мозком і навколишнім середовищем. Проте вчені розширюють межі, щоб визначити, чи необхідна зовнішня взаємодія для виникнення свідомості.
Докази екстремальних випадків: гемісферотомія
Останні дослідження пропонують тривожне, але повчальне розуміння цього питання. У рідкісних випадках важкої епілепсії хірурги виконують процедуру, яка називається гемісферотомія: відокремлюють одну півкулю мозку від решти мозку, зберігаючи кровотік. Це створює ізольований «острів» нервової тканини. Дослідження фМРТ показують, що навіть у такому вимкненому стані нейронні мережі в ізольованій півкулі залишаються надзвичайно організованими. Вони відображають закономірності, виявлені в здоровому мозку, припускаючи, що певна форма активності зберігається.
Однак просто організовані мережі не дорівнюють свідомості. Мозкова активність спостерігається під час глибокого сну і наркозу, коли свідомість відсутня. Дослідники звернулися до електроенцефалографії (ЕЕГ) для безпосереднього вимірювання електричної активності. Ці дослідження показали, що ізольована півкуля за замовчуванням сповільнює мозкові хвилі, що пов’язано з глибоким безсонним сном.
Чи достатньо затемнення, щоб втратити свідомість?
Результати показують, що ізольована півкуля, ймовірно, перебуває в стані приглушеної або відсутньої свідомості. Здається, мозок занурюється в сон, коли він відключений від зовнішніх подразників. Таламус, ключовий регулятор свідомості, вимикається, що ще більше зменшує ймовірність усвідомлення. Мозок просто так не вимкнеться; він впадає в своєрідну постійну, безвідповідальну сплячку.
Більша картина
Це дослідження не переконливо доводить, що свідомість потребує тіла, але припускає, що зовнішня взаємодія тісно пов’язана з досвідом. Здається, мозок має тенденцію входити в стан, схожий на глибокий сон, коли його вимкнено, що підкреслює важливість сенсорного введення для підтримки обізнаності.
Наслідки виходять за межі філософії. Оскільки ми розробляємо дедалі складніші органоїди мозку в лабораторіях і вивчаємо штучний інтелект, розуміння мінімальних умов для свідомості стає критичним. Якщо ми зможемо створити систему, схожу на мозок, без зовнішніх зв’язків, чи вона просто перейде в стан, подібний до сну? Відповідь може змінити наше розуміння самої природи усвідомлення.
